ГЛАВНАЯ
 

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД

(ПТСР)

 

ПОСТТРАВМАТИЧНИЙ СТРЕСОВИЙ РОЗЛАД (ПТСР) – це розлад, який розвивається після пережиття особою психотравмуючої події. Особа може бути учасником чи свідком цієї події.

Психотравмуюча подія – це ситуація, яка є небезпечною для життя та здоров’я людини, може супроводжуватися відчуттям безсилля, страху, жахливими картинами(військові чи бойові дії, терористичні акти, вбивства, сексуальнее чи фізичне насилля, ДТП, стихійні лиха).

         Під час травматичної події людина хвилюється, що її життя або життя інших перебувають у небезпеці. Вона може відчувати страх, безсилля, втрату контролю над тим, що відбувається навколо. Більшість людей мають такі реакції на травматичні події, проте не в кожного розвинеться ПТСР (близько 20 % дорослих та 30% дітей). ПТСР розвивається від одного до шести місяців після пережиття травмуючої події.

 

 

Симптоми ПТСР :

 

1. Повторне переживання травматичної події:

·        Спогади про травматичну подію виринають всупереч волі людини і супроводжуються неприємними почуттями;

·        Спогади про травму є настільки сильними, що людина почувається так, ніби знову відбувається травматична подія, людина немов «провалюється» в цю подію;

·        Порушення сну, сновидіння про пережиту подію.  

2. Уникання та заціпеніння:

·        Уникання нагадувань про травматичну подію, бо «запускаються» неприємні емоції, відчуття та спогади. Наприклад, уникання місця події, розмов, які зачіпають тему травматичної події, ситуацій, які нагадують про подію;

·        Уникання спілкування та перебування в товаристві, бо щось або хтось може нагадати про подію.

3. Негативні зміни у переживанні емоцій та переконаннях про себе та інших, світ:

·        Труднощі у переживанні емоцій, особливо позитивних, відчуття емоційного «замороження»;

·        Надмірне відчуття провини, страху, сорому.

4. Гіпертривожність, збудження (нездатність розслабитися):

·        Постійне відчуття тривоги – так, ніби щось страшне має статися знову;

·        Надмірна дратівливість і спалахи гніву;

·        Порушення уваги, труднощі у концентрації.

 

 

Діти можуть теж мати ПТСР.

 

 Симптоми ПТСР у дітей мають відмінності, які залежать від віку дитини. Як правило, при ПТСР діти відтворюють травму в грі, малюнках, історіях. Є проблеми зі сном, сняться жахи, вони засмучуються, якщо їхні батьки не поруч, стають дратівливими або агресивними, виникають проблеми у навчанні або стосунках із друзями чи іншими.

 

Які ще проблеми виникають у людей з ПТСР?

 

Часом люди з ПТСР можуть мати й інші проблеми:

·        Депресія або неспокій;

·        Гнів щодо себе та інших;

·        Порушення взаємин з близькими;

·        Почуття безнадії, сорому чи розпачу;

·        Неуважність та порушення пам’яті;

·        Зловживання алкоголем, наркотиками;

·        Проблеми пристосування до життя через наслідки травми;

·        Погане фізичне самопочуття (втома, виснаженість, м’язове напруження, головний біль, біль у тілі, проблеми з травленням).

 

Як лікувати ПТСР?

 

Існують два основних види лікування: психотерапія та медикаментозна терапія. Психотерапія є основним видом лікування ПТСР, а медикаментозний є допоміжним. Медикаментозна терапія може бути корисною для частини пацієнтів з ПТСР, зокрема, при наявності виражених супутніх проблем, таких як депресія та ін. Іноді поєднують психотерапію та ліки. Медикаментозну терапію призначає лікар.

 

Допомогою та підтримкою при ПТСР можуть бути:

 

·        спілкування з рідними та близькими, емоційна підтримка;

·        повернення до звичного способу життя, заняття повсякденними справами;

·        повернення до приємних справ, які відновлюють сили;

·        звернення до інших джерел підтримки (духовність, група взаємодопомоги, книги, написані особами, що пережили схожу подію та ін.);

·        структурування та планування часу й діяльності.

 

 

Є сенс звернутися до психолога, якщо:

 

·        Ваші інтенсивні почуття або тілесні відчуття надмірно тривають та продовжують вас переповнювати;

·        Спогади, сни та образи травматичних подій продовжують залишатися у вашій свідомості, та позбавляють вас спокою;

·        У Вас нічні жахіття та/або безсоння;

·        Ви не можете контролювати свій гнів;

·         У Вас немає людини або групи людей, з ким ви могли б поділитися і відкрити свої почуття;

·         Ваші стосунки з оточуючими дуже погіршилися;

·         З Вами частіше почали відбуватися нещасні випадки;

·         Ви стали більше вживати алкоголю, знеболюючих чи інших медикаментів, викурювати значно більше цигарок.

 

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ:

Якщо Ви страждаєте занадто сильно або

занадто довго після психотравмуючої події –

зверніться до психолога!